НАВАНТА́ЖУВАЧ, а, ч.

1. Людина, яка займається вантаженням; вантажник. Вчорашній вантажник нині став висококваліфікованим механізатором, що володіс професіями крановщика, водія, навантажувача (Ком. Укр., 7, 1966, 60).

2. спец. Пристрій для вантаження чого-небудь. Молоді гірники побачили, що за допомогою навантажувача можна полегшити працю і більше видати руди (Чорн., Красиві люди, 1961, 77); Промисловість успішно освоює виробництво десятків типів сільськогосподарських навантажувачів і розвантажувачів (Наука.., 6, 1959, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 25.