НА́БОРЗІ, присл., діал. Наспіх, квапливо. Потім Лета велів відвести її до окремого шатра, котре наборзі приготовано для її батька (Фр., VI, 1951, 68); Обринський, поглянувши наборзі на адресу, сховав його [листа] (Коб., III, 1956, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 19.