НА́БОРГ, присл., діал. Набір. Довкола шниряє [пан], глядить, де б грошиків позичить можна, і думка в кожного тривожна, що наборг їсть і наборг спить (Фр., X, 1954, 267); [Шрамек:] Візьми в крамниці хліба наборг, недобра дитино (Галан, І, 1960, 528).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 19.