НАБЕ́ХКАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до набе́хкати. Кишені набехкані тютюном (Тют., Вир, 1964, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 12.