НАБАКИ́РЕНИЙ, а, е, розм. Одягнений набакир, на один бік голови. Тяжкі грузовики проривались.. крізь хвилі плечей і голів, крізь набакирені кепі й розстебнуті куртки (Мик., II, 1957, 237); Анрі-Жак ішов, і йому здавалося, що збоку любо глянути на його хвацьку ходу, набакирений берет (Ю. Янов., II, 1954, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 11.