МІХ1, а, ч.
1. Те саме, що мішок 1, 2. Розумна жона як два міхи муки, а третій пшона (Номис, 1864, № 1406); * Образно. Щастя цілий міх Бажають щедро задля всіх (Сам., І, 1958, 224); Ще під час проходу [обходу] він висипав перед товариством цілі міхи своєї мудрості (Фр., VII, 1951 133); * У порівн. Аж ось поромщик їх, проноза. На землю впав, як міх із воза (Котл., І, 1952, 159).
2. заст. Бурдюк. — Поїть його [осла] водою з міхів, годує., жалує (Коцюб., II, 1955, 150); Всупереч відомому вислову: "Не виливають молоде вино в міхи старії",— Кулик [поет] вважав, що стара форма може послужити новому змістові (Вітч., З, 1963, 157); * У порівн. [Л ю ц і й: ] Я сподіваюся, що Круста завтра забуде все, що п’яним чув і бачив, бо він напився, наче винний міх (Л. Укр., II, 1951, 415).
МІХ2, а, ч.
1. Обладнання, пристрій для нагнітання повітря, що використовується у ковальському, скляному виробництві для роздування вогню, а також для приведення в дію деяких музичних інструментів. Великий ковальський міх роздував розжарене вугілля (Кобр., Вибр., 1954, 174); — Ех! — махнув рукою Харитон і навіть розтяг міх своєї гармонії на акорді ля-мінор (Смолич, Мир.., 1958, 28); * Образно. Народного гніву роздмухався міх (Нех., Хто сіє вітер.., 1959, 96); * У порівн. Гонить Аниця сліпу кобилу, кобила сопе, як три міхи (Март., Тв., 1954, 44).
2. Світлонепроникна частина фотокамери, яка формою нагадує гармонію. Для архітектурної фотозйомки фотоапарат повинен мати розсувний міх (Довідник фот., 1959, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 757.