МІСТИЦИ́ЗМ, у, ч. Релігійно-ідеалістичний світогляд, заснований на містиці; схильність до містики. ..такий погляд, за яким релігія має значення вирішального важеля світової історії, зводиться кінець кінцем до чистісінького містицизму (Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 14); Я на сни та їх толкування ніколи й нічого не покладав і не покладаю, я містицизмом взагалі ще менше займаюся (Коб., III, 1956, 168); На протилежність містицизму, культу релігії декадентської літератури, ранні твори поета [П. Тичини] свідчать про матеріалістичну, атеїстичну основу його світосприйняття (Рад. літ-во, 1, 1958, 30).

◊ Впада́ти у містици́зм — ставати містиком. Сухобрус старівся і впадав у містицизм (Н.-Лев., І, 1956, 394).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 750.