Про УКРЛІТ.ORG

мірно

МІ́РНО. Присл. до мі́рний 1, 3, 4. Цілий ліс дитячих голів розхитувався мірно й одностайно вправо і вліво (Вас., І, 1959, 314); Мірно й глухо б’ють колеса на рейках (Кучер, Трудна любов, 1960, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 746.

вгору