МІМІКРІ́Я, ї, ж. 1. Подібність одних тваринних чи рослинних організмів до інших або до предметів навколишнього середовища; здатність наслідувати навколишнє середовище з метою самозбереження. Природа чудовий митець.. Взяти хоч би забарвлення тварин, птахів і комах. Здебільшого їх колір обумовлюється природними умовами, в яких вони живуть, і часто має захисне значення. Це явище зветься мімікрією (Наука.., 9, 1961, 44).

2. перен., книжн. Безпринципне пристосування до оточення, до умов життя. Заряд ненависті в комедіях М. Куліша діє і зараз.. Як добре бачив драматург здатність цих прошарків [міщанства, чиновництва] до мімікрії, хамелеонства, підлоти і зрадництва (Літ., Укр., 18.ХІІ 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 739.