МІЛЬ, мо́лі, ж. Невеликий метелик, гусінь якого є шкідником вовняних виробів, зерна злакових і т. ін. Перед Саібом розгорнули цілу ослячу шкуру, ..поточену міллю та черв’яками (Н.-Лев., IV, 1956, 32); Одягне латану чумарочку, смушеву шапку, міллю побиту, чоботи юхтові — пришви, незавидна одежа, бідна, а йде він у ній, бісів парубок, як намальований (Тют., Вир, 1964, 21); В боротьбі проти парші, яблуневої молі, листокруток та інших шкідників і хвороб сад зараз же після цвітіння обприскують бордоською рідиною (Колг. Укр., 2, 1961, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 738.