МІ́ЛКО. Присл. до мілки́й. Насіння великозерних сортів кавунів слід загортати трохи глибше, а дрібне насіння — мілкіше (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 269); Марко Артьомов теж пройшовся борозною, подивився, що оралося мілко, заглибив плуга (Чорн., Визвол. земля, 1959, 201); // безос., у знач. присудк. сл. Тут [на косі] дно мулке. Тут дуже мілко (Нех., Ми живемо.., 1960, 104); — Давайте його на Тирло переправимо. Там мілко. Я вчора напував волів (Тют., Вир, 1964, 46).

◊ Мі́лко пла́вати (бра́ти) — не мати достатніх здібностей, сил, знань для якої-небудь справи; бути обмеженим, малоавторитетним. — А от в агротехніці ти плаваєш мілко. А без агрономічних знань бригадир рільничої бригади не бригадир (Логв., Літа.., 1960, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 737.