МІЗИ́НКА, и, ж., розм. Наймолодша дочка в сім’ї. Мала мати дев’ять синів милих, А десяту наймолодшу дочку, Їх ростила, поки не зростила, Поки час прийшов синам дружитись, А дочці-мізинці віддаватись (Перв., З глибини, 1956, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 731.