МІЗЕРА́К, а, ч., діал. Нужденна людина; злидар. Цей чоловік мізерак.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 730.