МІГРЕ́НЬ, і, ж. Захворювання людини, що проявляється у періодичних приступах головного болю (звичайно в половині голови) з нудотою та блюванням. Бабуня казала принести ароматичного оцту та олівців від мігрені (Л. Укр., III, 1952, 635); Мамі обв’язали голову мокрим рушником, і вона аж до вечора пролежала в темній спальні з мігренню (Смолич, II, 1958, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 724.