Про УКРЛІТ.ORG

мущир

МУЩИ́Р, я́, ч., заст.

1. Мортира. На віват (на славу] — з мущирів стріляли (Котл., І, 1952, 174); Крик, галас, стрільба з гармат, мущирів і гаківниць огласився [залунав] по всій околиці (Стор., І, 1957, 377).

2. Ступа. А до роботи ж яка метка й берка [Настуся]! Оце лівою рукою на прядці пряде, а правою в мущирі сіль товче (Барв., Опов.., 1902, 448).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 835.

вгору