МУШМУЛА́, и́ , ж.

1. Невелике південне дерево або кущ з їстівними грушоподібними плодами. Цілі ліси [на Капрі ] маслин, солодких каштанів і тих дерев, на яких ростуть фрукти, що ми їли в Криму (мушмула, чи як, тут вони називаються nespola) (Коцюб., III, 1956, 332); Подібно до глоду збирають насіння мушмули та ірги звичайної (Колг. енц., І, 1956, 703).

2. збірн. Плоди цієї рослини, що мають соковитий кисло-солодкий м’якуш.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 834.