МУСУЛЬМА́НСЬКИЙ, а, е. Стос. до мусульманства й мусульман. Там, за морем, в далекій перспективі сяли перед ним [хаджі] мусульманські реліквії (Коцюб., І, 1955, 293); Мовчазна і таємнича, як кругла велетенська куля, причаїлася стародавня мечеть — святиня мусульманського світу (Донч., II, 1956, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 831.