МУСО́Н, у, ч. Вітер, що періодично змінює свій напрям: улітку дме з океану на материк, а взимку — з материка в океан. Коли він [каштан] приїздить, то у Віталика з хлопцями тільки й розмов, що про далекі рейси, про пасати та про мусони… (Гончар, Тронка, 1963, 155); На деяких островах Індійського океану рік вимірювався за мусонами (Наука.., 12, 1962, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 831.