МУРА́ШКИ, шок, мн. (одн. мура́шка, и, ж.). Невеликі комахи ряду перетинчастокрилих, що живуть великими колоніями. Мордувалася мурашка з кришкою хліба, маленькою частинкою Якимової поживи (Кобр., Вибр., 1954, 45); Спостереження показали, що одна сім’я рудих мурашок поїдає протягом доби величезну кількість шкідників (Наука.., 9, 1961, 54); * У порівн. Гарячі жнива… Людей у полі, як мурашок (Вас., II, 1959, 165).

◊ Мура́шки бі́гають (забі́гали, пішли́, полі́зли й т. ін.) за (по́за) спи́ною (по спи́ні, по ті́лу і т. ін.) — про відчуття холоду, страху й т. ін. від несподіваного, сильного переляку, глибокого душевного переживання тощо. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 15); У о. Квінтіліана пішли мурашки поза спиною від сих дідичевих слів (Фр., VIII, 1952, 38); Синявій надто ревниво ставився до музики.. й від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Ле, Міжгір’я, 1953, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 828.