МУ́КА, и, ж., чого, з означ, і без додатка. Страждання, зумовлені фізичними болями, духовними переживаннями тощо. Цькують його собаками, Крутять назад руки І завдають козакові.. муки (Шевч., II, 1953, 131); [Річард:] Тепер мені сидіти, дивитися на сії зайві руки, позбавлені коханої роботи, єдиної, що красила життя, се гірше, ніж непрощена провина, ніж муки совісті… (Л. Укр., III, 1952, 12); Про боротьбу, муки і страти декабристів написав Шевченко свою поему ".Неофіти" (Рильський, III, 1956, 10); Не знав ніяких творчих мук Цей кандидат [наук] Данило Жук (С. Ол., Вибр., 1957, 333); // у знач. присудк. сл. Про щось бо-люче,тяжке, нестерпне. Звісно, при таких умовах праця в газеті — одна мука та й годі (Коцюб., III, 1956, 179); Позика — не штука, та віддача — мука (Укр.. присл.., 1955, 51).

◊ Му́ки Танта́ла — те саме, що Танта́лові му́ки (див. Танта́лів); На му́ки дава́ти — мучити, терзати. Били мене, били, на муки давали (Сл. Гр.); Ході́ння по му́ках — низка тяжких випробувань, що наступають одне за одним. Я.. ніколи не розказав би секретареві про свої ходіння по муках (Логв., Давні рани, 1961, 111).

МУКА́, и, ж., розм. Те саме, що бо́рошно 1. Узяла [бабуся] муки пшеничної, замісила водою (Кв.-Осн., II, 1956, 198); Явдоха сіяла муку на підситок, готуючись завтра пекти хліб (Тют., Вир, 1964, 366).

◊ Переме́леться, мука́ бу́де — з часом усе неприємне минеться, забудеться. — Лягла б ти спати, доню. Цур їм, усім тим балачкам! Перемелеться, мука буде (Добр., Тече річка.., 1961, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 824.