Про УКРЛІТ.ORG

музика

МУ́ЗИКА, и, ж.

1. Мистецтво, що відображає дійсність у художньо-звукових образах. Я тепер не стільки музикою, скільки літературою займаюся (Л. Укр., V, 1956, 72); Музика — мистецтво, що має велику силу емоціонального впливу, є важливим засобом формування ідейних переконань, моральних та естетичних ідеалів людей (Літ. Укр., ЗО.ІІІ 1962, 1); // Твори такого мистецтва, сукупність їх. Народна пісня — то ж вона Усій землі окраса, Вона, як сонце, вирина У творчості Тараса, Вона, як пахощі суцвіть, Лисенка музику живить (Рильський, III, 1961, 36).

Покла́сти на му́зику — написати музичний твір на який-небудь текст. Захоплений неперевершеною майстерністю, з якою Кропивнццький читав поему Шевченка "Причинна", Крижанівський вибрав з неї дев’ять строф і поклав їх на музику (Вітч., 6, 1965, 194).

2. Інструментальний вид цього мистецтва на відміну від вокального. Видатні діячі нашої кінематографії й музичного мистецтва завжди вважали музику невід’ємною частиною художнього фільму (Мист., З, 1959, 24);

Музика та спів; Симфонічна музика; // Виконання, звучання музичних творів. Вона змушувала його цілими вечорами слухати музику, переважно класичну — Баха, Гойдна, Бетховена (Коцюб., І, 1955, 407); [Зет (до Амфіона):] Тепер я вірю в те, що дикі звірі його [Орфея] музики слухали! (Л. Укр., І, 1951, 454); Вона злег-ка торкнулася клавішів.. і залунала музика, що з кожною хвилиною розливалася, як потік у зливу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 179).

Навча́ти (учи́ти, навчи́ти) му́зики кого — навчати когось грати на музичних інструментах; Навча́тися (вчи́тися, навчи́тися) му́зики — вчитися грати на музичних інструментах.

3. чого і з означ. Гармонійне звучання чого-небудь. Це був початок десятих років, коли я вперше почув музику української мови (Літ. Укр., 12. IX 1967, 1); Він захоплено повторював повні чарівної краси вірші Лєрмонтова, насолоджуючись їх музикою (Тулуб, В степу.., 1964, 235); // Сукупність яких-небудь звуків. Оживлялась музика крапель [з дахів], сумних і веселих, лінивих і жвавих, глухих та дзвінких (Коцюб., II, 1955, 284); Аксьонов стояв на бульварі, зачаровано слухаючи музику морського прибою (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 70).

4. Те саме, що орке́стр. Шеляга виймає [Микита] І за того остатнього [останнього] Музику наймає (Шевч., II, 1953, 78); Музика різала, пиляла, аж струни лопались (Мирн., І, 1949, 358); Музика не вгавала, повторюючи мелодії гімнів обох країн (Ю. Янов., II, 1958. 110).

5. перен., розм. Про складну, тривалу справу, марудне заняття тощо. Думає [Сашко] про ідею космічного ретранслятора,.. а Віталій тим часом думав: "Нащо ти мені все це говориш? Нащо мені твій ретранслятор, і та стаття, і вся ця музика, коли є на світі Тоня." (Гончар, Тронка, 1963, 42).

МУЗИ́КА, и, ч. Те саме, що музика́нт. Дівчата й хлопці покинули грища й танки, купчаться всі коло темного дуба. Там сивий музика узявся за віщії струни (Дн. Чайка, Тв., 1960, 153); Час музикам ладнати скрипки на весілля (Рильський, III, 1961, 196).

Трої́сті музи́ки див. трої́стий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 822 - 823.

вгору