МУ́ДРОЩІ, ів, мн.

1. Те саме, що му́дрість. — Я не заздрю мудрощам мудрих, і не надить мене спокій спокійних на прославленій ними землі… (Коцюб., II, 1955, 365); — Зайшов подивитися [на гру] з цікавості. Бачу — ніяких мудрощів нема… (Тулуб, Людолови, І, .1957, 279).

2. ірон. Те саме, що мудрува́ння. [Парвус (вибухнув глумливим реготом): ] Ха-ха, ха-ха! О, мудрощі поганські! Які ж глибокі! Наче брід в посуху! (Л. Укр. II, 1951, 474).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 820.