МОТУ́ЗОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до моту́зка. Ось мотузочка від лупи зачепилась за тичку, прип’явши Тиховича до куща (Коцюб., І, 1955, 209); Вона ввійшла до їдальні, несучи в руках чималий пакет, дбайливо загорнутий у газету і зав’язаний мотузочкою (Собко, Справа.., 1959, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 813.