МОТО́РНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. мото́рний2. Пустка ожила від однієї присутності молоді, від її моторності, від її голосів (Речм., Весн. грози, 1961, 368); Джміль хизувався своєю моторністю і, захопившись нею, вдарився у віконне скло (Рибак, Час.., 1960, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 812.