МОНОТИ́ПІЯ, ї, ж. Спосіб друкування в графіці, при якому фарби одного чи кількох кольорів накладають на рівну поверхню металевої дошки й на друкарському верстаті дістають один відбиток. В мистецтві естампа Дерегус виступав в основному як офортист, разом з тим не можна не згадати і про його успішну працю в техніці монотипій (Вітч., 6, 1962, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 797.