МОНОТЕЇ́СТ, а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 797.