МОНОПО́ЛЬКА, и, ж., розм.

1. У дореволюційній Росії та на Україні — винна крамниця для монопольної торгівлі горілкою. [Петро:] Від чого воно так сталося, що були шинки та корчми, а тепер монополька? (Крон., IV, 1959, 83); В центрі села од майдану, де церква, і через вулицю од школи стояла велика обшарпана хата з ганком на вулицю. Колись це була монополька (Головко, II, 1957, 92).

2. Казенна горілка, що продавалась у такій крамниці. Пилип з пляшкою монопольки в руках запросив братів за стіл (Гавр., Вибр., 1949, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 797.