МОНА́ДА, и, ж.

1. У старогрецькій математиці — назва одиниці.

2. У стародавніх філософів (піфагорійців) — одиничність як один із принципів буття.

3. В ідеалістичній філософії Лейбніца — одна з непротяжних, неподільних духовних сутностей, що нібито лежить в основі буття. Мудрець.. толковав [пояснював] якихсь монадів [монад] І думав, відтіль взявся світ (Котл., II, 1952, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 794.