МОЛЬБА́, и́, ж., рідко. Благання, моління (у 2 знач.). А втім, жінки й дітки малі Катованих ураз юрбою з плачем, риданням і мольбою Поверглись панові до ніг (Фр., X, 1954, 333); В очах тремтіла не мольба, а страх (Ле, Міжгір’я, 1953, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 793.