МОЛО́ТНИК, а, ч. Той, хто молотить. Довгими рядками стояли молотники на току (Н.-Лев., II, 1956, 184); Як котрий [стіжок] треба було змолотити, то кликав [дід] молотників (Стеф., І, 1949, 113); Ціпи на току враз затихли. Здивовані молотники — жінка і дочка, спершись на ціпильна, дивились, як до них ішов Оксень (Цюпа, Назустріч.., 1958, 106).

◊ Моло́тник із ми́ски — той, хто їсть із великим апетитом, жадобою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 791.