МОЛОДЦЮВА́ТО, рідко. Присл. до молодцюва́тий. Бригадир.. виглядав справді молодцювато (Збан., Переджнив’я, 1955, 331); Біля сільради Венедикт Валентинович молодцювато скочив з велосипеда (Донч., VI, 1957, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 788.