МОЛОДЕ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до молоде́ць 1. Цвіт спадає нам на плечі, юні плечі, молодечі (Тич., Хор.., 1958, 12); // Власт. молодій людині. Дія [капітан] любив Анелю всею душею, з молодечим запалом (Фр., VI, 1951, 405); Вражають очі [Єгора], що горять молодечою запальністю і якимсь одчайдушним веселим зухвальством (Шиян, Баланда, 1957, 7); Він’звик бачити у цій дівчині те, що є найкращого в комсомолі. Життєрадісність і бадьорість.., молодечу настійливість у серйозній, важкій роботі (Донч., II, 1956,178).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 785.