МОЛОДЕ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до молоде́ць 1, 2. Заздрівши дівчат, потягнули [парубки] за ними, щоб так стіною на них і наперти.. Звісно, молодецьке, парубоцьке діло! (Кв.-Осн., II, 1956, 19); // Власт. молодцеві. Червоне Свиридове обличчя грало здоров’ям, усміхалося; широкі плечі, молодецька постать доводили про його міць та силу (Мирний, III, 1954, 236); Його кремезна постава, тверда хода, гостре око та рум’янець на трохи блідих щоках надавали йому молодецького вигляду (Досв., Гюлле, 1961, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 785.