МОЛИТО́ВНО, присл. Як при молитві. Біля церкви о. Ананій підніс молитовно очі до неба (Панч, В дорозі, 1959. 19); Корчмар молитовно склав руки і впав навколішки (Рибак, Помилка.., 1956, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 784.