МОЛИТВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Проказувати молитву (у 2 знач.); молитися (у 1 знач.). Знов, як перше, молитвує [чернець] Вже без помилки, в спокою (Сам., І, 1958, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 784.