МОКРЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Дуже мокрий (у 1 знач.). Уздрівши — якого мокрющого мене ведуть, Надя сплеснула руками: — Лелечко!.. Отакий забрьоханий… (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 33); — А мокрющий який! — зморщила вона кирпатенького носика, наблизившись до Віктора (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 783.