МОКРИ́ЦЯ, і, ж. Дрібна ракоподібна тварина, яка живе в темних вологих місцях. Тут.. чимало павуків, мокриць якихсь гігантських (Л. Укр., V, 1956, 191); На вогкій підлозі льоху заворушилися мокриці, кинулися врозтіч (Руд., Остання шабля, 1959, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 782.