МО́КНУЧИЙ, а, е. Діепр. акт. теп. ч. до мо́кнути. Шкіра, позбавлена епідермісу, являв собою мокнучу червоно-рожеву поверхню (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 39).

∆ Мо́кнучий лиша́й — те саме, що екзе́ма.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 781.