МО́ЙРА, и, ж.

1. У старогрецькій міфології — богиня долі. Сонце, місяць, зорі, то світочі в великім храмі Мойри, боги й богині тільки слуги в храмі (Л. Укр., II, 1951, 274).

2. перен. Доля. [Любов:] Нащо мені перебили се щастя …Ах, що я дурницю говорю? Хіба се можна перебити чи одвернути? Се фатум, се мойра! (Л. Укр., II, 1951, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 781.