МЛИНО́К, нка, ч.

1. Зменш. до млин. На річечці якійсь маленькій Стояв собі млинок, і в нім Мірошник жив (Греб., І, 1957, 69).

2. Машинка, пристосування для розмелювання яких-небудь зерен. [Тьотя Сима:] Та невже у вас млинок є кав’ярний. Дайте, рідний, хоч на день, а то сил немає товкти [каву] в ступці (Коч., II, 1956, 430).

3. Те саме, що віялка. У кого є більше збіжа [збіжжя], той має до чищення куплений млинок (Сл. Гр.); На цей крик позбігалися зі всіх сторін слуги, .. поспішав щосили опорошений від млинка економ (Кобр., Вибр., 1954, 88).

4. Іграшка з пристроєм, який крутиться від вітру. Зверху на хлівці млинок поставив [Митько]. Повійне вітрець — млинок і почне лопотіти (Донч., Пісня.., 1947, 37); * У порівн. Колеса з лотерейними білетами закрутились, як млинки (Л. Укр., III, 1952, 621); // у знач. присл. млинко́м. Дуже швидко. Юра танцював на одній нозі, диким вереском оглашаючи подвір’я, і крутився млинком (Смолич, II, 1958, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 764.