МЛИНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Тонкий коржик з рідкого тіста, спечений на сковороді. Видно, що Ганна млинці пекла, бо й ворота в тісті (Номис, 1864, № 7336); Парувала варена картопля, шкварчали на сковорідці гарячі млинці (Смолич, День.., 1950, 85); * У порівн. Подушку дають одну, тонісіньку, як млинець (Н.-Лев., II, 1956, 394).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 764.