МИТТЯ́, я́, с. Дія за знач. ми́ти 1 і ми́тися 1. Вона, затримавшись з надто старанним миттям підлоги на веранді, забула прибрати в кімнаті цибатого, сивоусого художника (Коз., Сальвія, 1959, 76); Процеси миття, сушіння, змащування деталей [на київському заводі ім. Лепсе] автоматизовані (Роб. газ., 21.І 1962, 1); Ганна відкинулась на подушки хвилями своїх чорних, розпущених після миття кіс (Гончар, Таврія, 1952, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 722.