МИТА́РСТВО, а, с., книжн. Важкі переживання; страждання, муки. Чи ще митарство? чи вже буде? Буде, буде, бо холодно, Мороз розум будить (Шевч., І, 1963, 242); // перев. мн. Те саме, що поневіря́ння. В самій Ялті купання погане.., а загородні митарства мені обридли (Л. Укр., V, 1956, 241); Після голодних митарств у Тернополі Погиба разом з п’ятьма тисячами петлюрівців потрапив до багнистого Вадовецького табору, збудованого ще австрійцями для російських полонених (Стельмах, II, 1962, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 720.