МИ́СКА, и, ж.

1. Посудина у вигляді широкої чашки, в якій звичайно подають страву до столу. Тут їли [троянці у Дидони] рознії [різні] потрави, І все з полив’яних мисок, І самі гарнії приправи, З нових кленових тарілок (Котл., І, 1952, 72); Дві миски на столі, одна з бараболею товченою, гарячою, друга з кислим молоком (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 69); * У порівн. — А в його золоті еполети на плечах були здорові, такі завбільшки, як миски (Н.-Лев., III, 1956, 345); // Про кількість чого-небудь, що вміщується в таку посудину. В мене було ще мисок зо три проса (Н.-Лев., III, 1956, 281); — Я повертався з роботи.. натомлений і голодний. Перехиляв дві миски юшки, їв сало і запивав кислим вином (Ю. Янов., II, 1958, 65).

2. Посудина такої форми більшого розміру, що призначена для різних господарських потреб. Голі стіни, полупана стеля і ще більш полупана груба, біля груби ослінчик з кухлем і мискою до умивання (Л. Укр., III, 1952, 571); Відро з лушпайками стояло в нього біля ніг, а миска з водою — поруч (Ю. Янов., II, 1958, 160); Ледве-ледве ганяла вона жорна, що з-під них в дерев’яну миску капля за каплею падало вівсяне борошно (Чорн., Визвол. земля, 1959, 6).

∆ Ниркова́ ми́ска — порожнина в нирці, що служить для збирання сечі й з’єднується з сечоводом. Чай з листків шавлії має протигнильні властивості, лікує запальні процеси у ниркових мисках (Лікар. рослини.., 1958, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 716.