МИРОНО́СИЦЯ, і, ж., заст. За євангельським міфом — одна з жінок, яка принесла миро для помазання тіла Христа після зняття його з хреста. Грали трагедію "Страждання Христові", .. розп’яття, плач мироносиць (Тулуб, Людолови, І, 1957, 150); — Дивна ти людина, Марино. Коли б жила при Ісусі Христі, першою мироносицею була б при ньому (Головко, І, 1957, 487); // Учасниця процесій під час церковних обрядів. І вона [Горпина] понесла в темінь.. трепет маленької свічечки, що роняла на пальці і землю воскові сльози. Варчук ще подивився на хід мироносиць (Стельмах, II, 1962, 308); Змолоду по-старечому скорботно змикала [Якилина] губи, закривалася від світу шатром чорної хустки, .. ходила в мироносицях — Христових прислужницях (Речм., Весн. грози, 1961, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 715.