МИЛОДА́Н, а, ч., заст. Коханий (у 2 знач.). Хорунжівні звеліла [бабуся] сидіти на полу, підібравши ноги під себе, не жахатись і, що вздрить, не боятись нічого і усе думати про свого милодана (Кв.-Осн., II, 1956, 198); Коли б я зозуленька, То б я крильця мала. Сіла б, полетіла на чужую сторонку Шукать свого милодана (Чуб., V, 1874, 811).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 705.