Про УКРЛІТ.ORG

милиця

МИ́ЛИЦЯ, і, ж. Висока палиця з перекладками, на яку спираються пахвами і якою користуються як опорою при ходінні хворі на ноги або безногі люди. Коло пустки на милиці Москаль шкандибає (Шевч., II, 1963, 16); Безногі каліки на двох куксах та з милицями попід обома пахвами з великою напругою лізли вгору по східцях (Н.-Лев., IV, 1956, 295); На перон помалу на милицях, з забинтованою головою вийшов ранений солдат (Корн., І, 1955, 162); * У порівн. Позаду всіх стрибав усатий боєць, спираючись на гвинтівку, як на милицю (Панч, В дорозі, 1959, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 703.

вгору