МЕТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Однокр. до мета́тися 1, 2. Рибина шалено метнулася вбік, і Максим ледве не випустив остя (Стельмах, Хліб.., 1959, 445); Гроза. Поза хатою буря метнулась (Головко, І, 1957, 116); Хвиля йде, вал гуде — білий, смілий, срібний, дрібний, нападе на сухеє баговиння, на розсипане каміння білим пломенем метнеться, стрепенеться (Л. Укр., І, 1951, 296); Пригадував [Желізняков] пізніше також, як хитнулася земля і жовтим снопом метнулося перед очима полум’я (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 27); Квасникові очі тривожно метнулися кудись убік (Кулик, Записки консула, 1958, 221); Серце раптом мов обірвалося. Далі — метнулося поривно, аж груди розривало (Головко, І, 1957, 53); Хлопця ніби вхопив хто на голки, голова метнулася в один і другий бік… (Вас., II, 1959, 54); Сполохано метнулось і зашелестіло жито (Донч., VI, 1957, 82).

2. до кого — чого, за чим, куди, звідки і без додатка. Швидко попрямувати, побігти; кинутися (у 1 знач.). Жінка метнулась до печі і, незважаючи на те, що втомилась на полі, хотіла розпалювать солому й смажити смаженю (Н.-Лев., І, 1956, 414); Хутко метнулася Одарка сюди-туди і за топливом, і за борошном (Мирний, III, 1954, 134); Переждало трохи — знов стукає. Метнулась я та двері всі попричиняла, щоб пани не почули (Вовчок, І, 1955, 123); Козаков.. дав три одиночних постріли. Це було сигналом униз його хлопцям. Один з них одразу ж метнувся до командира полку доповідати, що все вже в порядку (Гончар, III, 1959, 109); Уранці, коли тітка поїхала, я одразу метнувся в клуню: що носила звідти тітонька і чому це така таємниця? (Минко, Моя Минківка, 1962, 124); Віста.. метнулась з хижі з цебром, щоб принести води (Скл., Святослав, 1959, 8); // по чому. За короткий час побувати в кількох місцях; оббігти щось хутко. Занедужала княгиня, І князь схаменувся. За бабами-знахурками По селах метнувся (Шевч., II, 1953, 13); Пані Міхонська метнулась по покою і поставила для Бориса крісло праворуч себе, близесенько (Фр., III, 1950, 432); Звечора знов метнулись [селяни] по слободі — чи втікачів шукають, чи, може, нових забирають (Головко, II, 1957, 327); // з інфін. Швидко почати щось робити. Суха солома зайнялася враз.. Катерина метнулася гасити ногами солому (Л. Янов., І, 1959, 392); Коли Андрій сів до столу, мати згадала про вчорашній лист від Сидорки і метнулася його шукати (Гур., Наша молодість, 1949, 270); // на кого. Накинутися, напасти. Раптом, вже зовсім близько від дому, якась темна тінь метнулася на нього з темряви (Собко, Запорука.., 1952, 175); // Злетіти вгору, швидко прорізати повітря (переважно про птахів). Ластівочка бідна.. То метнеться вгору на зразочок стрілки, То закружить дрібно — Добачай лиш тільки (Граб., І, 1959, 213); Над очеретом стрілою метнулося чиря (Вишня, II, 1956, 216); У небо метнулася гаряча ракета (Епік, Тв., 1958, 384).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 691.