МЕ́РТВИЙ, а, е.
1. Такий, у якому припинилося життя; померлий; протилежне живий. — Я влітаю в хату, дивлюсь, а моя мати лежить на лаві мертва (Н.-Лев., II, 1966, 325); Од мертвих бджіл меду не їсти (Номис, 1864, № 13669); Крайнєв і Яринка стояли біля труни, прощаючись з мертвим другом (Собко, Зор. крила, 1950, 90); * Образно. Раптом побачу спотворені мрії, мертві надії, зотлілу любов (Л. Укр., І, 1951, 249); * У порівн. [Урбан:] Я бачив сам, як він лежав холодний, неначе мертвий (Л. Укр., II, 1951, 487); // у знач. ім. ме́ртвий, вого, ч.; ме́ртва, вої, ж. Мрець. Мертвого з гробу не вертають (Укр.. присл.., 1955, 150); Стеха з дочками, зібравшись у сіни, навзрид плачуть і мов — крий боже — по мертвому голосять (Кв.-Осн., II, 1956, 129); Коли борці за мир зібралися в Москві, Ряди єднаючи гарячі трудові, То славний робітник московського заводу Такі слова сказав від імені народу, Що мертвий би від них, здавалося, воскрес (Рильський, III, 1961, 125); * У порівн. Вже тому чоловікові й моторошно, вже й будить їх, а вони сплять, як мертві… (Коцюб., І, 1955, 52); // Про частини тіла мерця. Плаче [козак], пада коло неї, Розкрива, цілує Мертві очі (Шевч., І, 1951, 168); З мертвих рук ми брали прапори криваві (Сос., І, 1957, 466); // Засохлий, завмерлий, сухий (про рослинність). Осінь уже струсила з дерев частину їх літнього вбрання і насипала на землі м’який килим мертвого листя (Гр., II, 1963, 292); Сіно таке слизьке, гладеньке, так гарно пахне, що кортить застромити всередину руку, зворушити мертве стебло і пустити з неволі придушений там дух материнки, горошку та буркун-зілля (Коцюб., II, 1955, 62); Навіть мертве дерево чуло, що вже надходить весна (Стельмах, І, 1962, 256); // перен. Надзвичайно схвильований, знесилений, стомлений (про людину). І Настя, і Явдоха пішли проводити до прийому не живого — мертвого Якова (Мирний, IV, 1955, 46); — Вся команда мертва від утоми (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 178).
Ні живи́й ні ме́ртвий див. живи́й; Помо́же (допомо́же), як ме́ртвому кади́ло — нічого не допоможе. Відхрещуються націоналісти від німецького фашизму, то хай собі відхрещуються, це їм допоможе, як мертвому кадило (Мельн., Поріддя.., 1959, 62); Піп відправив кілька молебнів во здравіє болящого раба божого Єфремія, але, як з гірким посміхом сказав сам "болящий", йому те допомогло, як мертвому кадило… (Речм., Весн. грози, 1961, 4).
2. Такий, як у мерця; який нагадує мерця. Прокіп втупив у нього вже мертві очі. Подумав. — Стріляйте в рот (Коцюб., II, 1955, 104); Безтямно підняв Євген руку і шпурнув каменем у те бліде, мертве обличчя (Донч., VI, 1957, 25); // перен. Який не має яскравості, блиску; тьмяний, блідий (про світло, барви). Блакитні вогні все розростались і цвіли на вершечках червоним, як хмари при сході сонця. По обличчях розлились мертві синові тони (Коцюб., II, 1955, 93); Посріблені мертвим місячним промінням хмаринки були схожі на холодні пелюстки лілій (Ткач, Крута хвиля, 1956, 63); Повільно попливла вгору, освітлюючи все мертвим зеленим світлом, ракета (Багмут, Записки.., 1961, 52).
3. перен. Позбавлений ознак життя. Заворушилось людське життя на мертвому березі (Н.-Лев., II, 1956, 226); Голодний Степ, мертву пустельну землю, беруться більшовики оживити — говорив газетний стовпчик (Ле, Міжгір’я, 1953, 25); // Порожній, спустілий (про дім, вулицю тощо). Місто-форт тепер мертве, як мертві всі численні усипальниці, мечеті, кладовища моголів, розкидані всюди навколо Аурангабада (Минко, Намасте.., 1957, 24); Будинок був мертвий, Все в ньому почорніло, зяяло рваними ранами (Жур., Вечір.., 1958, 389); Квіти, особливо пальми і аспарагуси, відразу навіяли життя у мертві кімнати (Вільде, Сестри.., 1958, 506); // Позбавлений руху; завмерлий, нерухомий (про машини, механізми, предмети). Робітники, які ще вчора стояли біля цих верстатів, пішли на фронт, і їх зараз ніким замінити. Кожний мертвий верстат був тепер злочином (Донч., III, 1956, 382); Малеча бігла босоніж за боронами або гуляла у війну круг мертвих "тигрів" (Довж., І, 1958, 388); Розбита зенітка ще й досі стирчала в небо мертвим хоботом (Гончар, III, 1959, 262); // Взагалі про все неживе на протилежність живому. — Чи ж можна мати світлий погляд на життя, живучи в тіснім, смердючім місті, .. де замість права живих рослин мертвий камінь навкруги оточує тебе… (Коцюб., І, 1955, 461); Без цього мертвого вугілля не вирувало б життя… (Донч.,, Шахта.., 1949, 69); Він [М. Кропивницький] вийшов — сотні голубиних крил, Зірвавшися, в повітрі заплескали. Здавалося, і мертві стіни зали Враз ожили, весняних повні сил (Рильський, II, 1960, 154).
∆ Ме́ртва вода́: а) вода, в якій, внаслідок її хімічного складу, неможливе життя. Говорять учені природознавці, що ті верстви води, котрі лежать на самому дні найглибших морських глибинів [глибин], — се справдішня "мертва вода" (Фр., II, 1950, 338); — Ніякої, звісно, риби тут нема і не було ніколи в Сиваші: мертва вода, ніщо живе не витримує в ній (Гончар, II, 1959, 60); б) (нар.-поет.) у казках — чудодійна рідина, від дії якої зростається порубане на шматки тіло. Як прилетять ворони просить воронят, — то ти скажи: — Чорні ненажери! Пущу ваших ненажерят, Як принесете мені мертвої, а не живої води (Тич., І, 1957, 148); Ме́ртва приро́да — неорганічна природа. Якось занесло мене до Велички і я оглядав копальні солі. Файна, небоже, мертва природа! (Стеф., III, 1954, 73); Ме́ртвий інвента́р (ремане́нт) — господарські знаряддя.
4. перен. Який не порушується жодним звуком; безмовний. Мертва мовчанка залягла над усім товариством після тої пісні (Фр., І, 1955, 322); Розмова і шепотіння обривається. Мертва тиша (Л. Укр., ІІ, 1951, 410); Дівчинка йде серед ночі Лісом дрімучим одна. Темно, хоч виколи очі, Мертва стоїть тишина (Бичко, Сійся.., 1959, 204); Дерев холодний, мертвий спокій, холодне сяйво мертвих зір (Сос., II, 1958, 437); // Про певний час, пору доби. Поле після гуркоту канонади здавалося великим і тихим, як степ у мертву обідню пору (Гончар, III, 1959, 219).
Ме́ртва годи́на див. годи́на1.
5. перен. Відірваний, далекий від життя. Кожна література, якщо вона хоче бути не мертвою, а живою, зможе подати тілько те, що дає само життя (Мирний, V, 1955, 413); Марксистсько-ленінські теоретичні положення відіграють величезну роль у формуванні світогляду митця, але якщо вони органічно не осмислені ним, то перетворюються у мертву схоластику, догматизм (Мист., 5, 1957, 3); // Який характеризується відсутністю суспільного розвитку (про певний період у житті країни, народу). Цей час [70-і роки XIX ст.] в Галичині був самим мертвим, як свідчать історики (Коцюб., III, 1956, 29); // Не оживлений думкою, ідеєю, почуттям. Довкола лежала безплідна, мертва краса (Дмит., Обпалені.., 1962, 20); Чи варті слави — де там! — рами І навіть місця на стіні Оті огидні, тьмяні плями На вашім мертвім полотні, Оті безглузді сплети ліній, Те все бездумне і пусте, Що ви в засліпленій гордині "Новим мистецтвом" зовете! (Рильський, III, 1961, 217).
∆ Ме́ртва голова́: а) череп. Зображення мертвої голови; б) нічний метелик родини бражникових, візерунок на спині якого нагадує обриси черепа. Апетит на чуже добро у цього хитрого злодія [метелика] — чималенький — мертва голова за один раз з’їдає стільки, скільки важить сама (Хлібороб Укр., 11, 1963, 47); Ме́ртва зо́на: а) простір навколо радіостанції-передатчика, де спостерігається послаблення або повна відсутність прийому радіосигналів; б) те саме, що Ме́ртвий про́стір. Поранений враз якось конвульсійно [конвульсивно] рвонувся вперед. Мертва зона. Кулі, як бджоли, дзижчать над ним, безсилі вкусити (Збан., Над Десною, 1951, 23); Ме́ртва петля́ — фігура вищого пілотажу — політ по замкнутій кривій у вертикальній площині. Борт-механік плавно повернув кулемет і, ніби зовсім не цілячись, рубонув ворога короткою чергою в кульмінаційній точці його мертвої петлі (Ле, Клен. лист, 1960, 66); * Образно. Джміль за вікном кружляв, накручував мертві петлі (Рибак, Час.., 1960, 196); Ме́ртва поро́да — порода, в якій немає руди. На вигоні під ногами.. — уламки мертвої породи. Йому нараз стало ясно, що тут, де він іде, вже немає руди (Досв., Вибр., 1959, 193); Ме́ртва то́чка — положення механізму, при якому всі діючі частини приходять у стан короткочасної рівноваги; Ме́ртва хва́тка: а) хватка (у собак та ін. тварин), при якій щелепи довго не можуть розімкнутися; б) дуже міцна хватка рук. Черниш забирався все вище і вище. Задерши чорну чубату голову вверх, якусь мить вивчав над собою новий виступ, новий зазубень, за який можна було б вхопитися і підтягтися на руках. Потім хапався за нього сильною мертвою хваткою (Гончар, III, 1959, 100); в) надзвичайна наполегливість. Крок за кроком, дуже повільно, але впевнено, мертвою хваткою вчепившись у роботу, іде він до виявлення помилки в зенітній ракеті (Собко, Срібний корабель, 1961, 159); Ме́ртвий капіта́л: а) (фін.) цінність, яка не дає доходу; б) (перен.) те, що не знаходить застосування, не дає користі. Як і всякий капітал, життєвий досвід і освіта можуть бути мертвим капіталом (Вітч., 10, 1961, 155); Ме́ртвий про́стір — простір, який не прострілюється фронтальним вогнем. Та хоч знали бійці.. про мертвий простір поблизу танка, де вже тобі його вогонь не страшний, проте, коли ці сталеві громади з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (Гончар, II, 1959, 375); Ме́ртвий я́кір — якір, що постійно, нерухомо лежить на дні (для плавучих маяків, причалів і т. ін.). Простори океанів відкривались і тобі, але твоє судно ніколи звідси не попливе, на мертвому якорі воно! (Гончар, Тронка, 1963, 244); Ме́ртві мо́ви — мови, на яких уже не говорять; відомі переважно завдяки пам’яткам писемності (санскрит, давньоруська, латинська і т. ін.); Ме́ртві хви́лі — те саме, що. Ме́ртві бри́жі (див. бри́жі). Човен захитало, і він затанцював на мертвих хвилях (Смолич, І, 1958, 78).
◊ Зру́шити з ме́ртвої то́чки — про початок розв’язання якої-небудь затяжної справи. Моя справа, завдяки Вам, зрушила з мертвої точки (Бурл., Напередодні, 1956, 57); Ме́ртве ца́рство, нар. поет. — потойбічний світ. Була темна осіння ніч.. Скрізь тихо, темно, сумно, наче в мертвому царстві (Мирний, II, 1954, 220); Ме́ртвий сон — міцний, непробудний сон. Упоравшись, уже геть пізно лягла вона спати і заснула зараз же мертвим сном (Мирний, І, 1954, 67); На Рудиковій вулиці — тиша, мертва тиша; .. все навкруги спить мертвим сном… (Кос., Новели, 1962, 152); Ме́ртві ду́ші — ті, що лише формально числяться де-небудь; На ме́ртвій то́чці — у тому самому стані. [Наталя:] Які новини? Як справа з ученим секретарем? [Убийбатько:] Поки що на мертвій точці (Мик., І, 1957, 360).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 679.