МЕЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. межува́ти 1. Минув рік-другий — і знову панські лани заколосилися житом-пшеницею.. А після того незабаром почалося й межування (Мирний, IV, 1955, 241); — Завтра, як тільки зійде сонце, почнемо нове межування. Хай кожен приносить на поле свої знаки. (Стельмах, II, 1962, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 667.